53

ХАРАКТЕРИСТИКА ЗОНАЛЬНИХ ЕКОСИСТЕМ (ПРИРОДНИХ ЗОН)

Ви відкриєте для себе:

алгоритм характеристики зональних екосистем; особливості кожної зональної екосистеми суходолу.

1

Алгоритм характеристики зональних екосистем

Упродовж вивчення оболонок Землі ви взнали, як складена найбільша екосистема — екосфера. Це пізнання дозволило познайомитися зі складниками екосфери, тобто її компонентами, а отже, скласти загальну характеристику природи нашої планети. Знаючи загальну картину, можна роздивитися її більш детально. Тож найперше нас цікавитимуть екосистеми суходолу. Перш ніж характеризувати зональні екосистеми, варто пам’ятати про дотримання певної послідовності (алгоритму) дій.

Практикуймо

Знайомлячись із характеристиками зональних екосистем, відкрийте каргу ирнродиих зои світу. Прослідкуйте розташування кожної екосистеми за її описом у підручнику та легендою карти.

2

Зональні екосистеми суходолу

Екосистеми полярних пустель і напівпустель займають крайні північні частини Північної Америки, Євразії та острови Північного Льодовитого океану, а також усю Антарктиду. Клімат арктичний (антарктичний), холодний, з довгою суворою зимою та коротким прохолодним літом. Тут лише два сезони в році та й ті умовні, бо пов’язані з полярною піччю та днем. Середні місячні температури взимку від -10⁼С до — 35°С, а в Антарктиді може опускатися до -65°С. Улітку вони підвищуються до +5°С. Опадів випадає дуже мало — від 100 мм за рік v центральній частині Антарктиди до 300 мм на побереж-

жі материка, а також у Північній Америці та Євразії.

Ґрунти арктичні пустельні, кам’янисті та болотисті, звільняються від снігу на дуже короткий час. На них ростуть мохи і лишайники, зрідка квіткові рослини. На узбережжях Антарктиди водяться пінгвіни, а в північних полярних широтах — вівцебик, білий ведмідь, песець, лемінг та багато птахів улітку. У прибережних водах багато морських тварин: китів, моржів, тюленів. Господарське значення мас лише промисел морських звірів.

Тундра і лісотундра — це екосистеми, які е лише в Північній півкулі. Вони розташовані в Євразії за Північним полярним колом, а в Північній Америці — до 6(V- паралелі. Клімат у тундрі субарктичний з дуже низькими температурами взимку і прохолодним коротким літом. Річна кількість опадів невелика. Багаторічна мерзлота і невелика випаровуваність сприяють надлишковому зволоженню, а отже, заболоченню території. У лісотундрі клімат відрізняється більш теплим літом ти дещо більшою кількістю опадів.

Ґрунти тундрові глейові та торф’яно-болотні. Основними рослинами цієї екосистеми є низькорослі деревця — полярні берізки та верби, осика, чагарники (брусниця, лохина, багно), багато мохів та лишайників (мал. 172). У лісотундрі з’являються лісові острівки з берез, сосен та ялин. Тварин набагато більше, ніж у полярних пустелях. У тундрі водяться лемінги, полярні сови і зайці, північні олені, білі куріпки, а в лісотундрі — лосі, бурі ведмеді, білки, глухарі.

У тундрі та лісотундрі розводять полярних оленів та полюють на птахів і морських звірів.

Екосистема хвойних лісів (тайги) простягається широкою смугою через усю Євразію та Північну Америку. Кліматичні показники тут кращі для проживання живих організмів, ніж у попередніх екосистемах. У тривалу зиму в тайзі ще досить холодно, а літо довше та помірно тепле. Опадів багато

(400-700 мм за рік), і випадають частіше. Вологи забагато через невелику випаровуваність.

Надмірна кількість вологи та багаторічна мерзлота спричинили формування підзолистих та мерзлотно-тайгових Грунтів. На них проростають переважно хвойні види дерев — сосна, ялина, модрина, кедр. Де-не-де зустрічаються вологолюбні листяні дерева — береза, вільха та осика. Тут багато грибів та ягідних рослин. У тайзі водяться бурі ведмеді, вовки, рисі, ЛИСИЦІ, соболі, горностаї, куниці, ласки та багато інших тварин.

Важливим природним ресурсом цієї екосистеми є заготівля деревини. Традиційним заняттям людини тут є збирання лісових дарів — кедрових горішків, грибів та ягід та промисел хутрових звірів.

На сході Північної Америки та заході Євразії розташована екосистема широколистяних листопадних лісів. Воші поширені на невеликих територіях і в інших частинах цих материків. Тепле літо, помірно холодна зима та чимала кількість опадів сприятливі для проростання листяних порід дерев. У дещо холоднішій частині цієї екосистеми, поряд із листяними, проростають хвойні породи дерев, тобто мішані ліси. Переважають дерново-підзолисті, сірі та бурі лісові ґрунти. Вони родючіші, ніж ґрунти у тайзі. Тваринний світ багатий і різноманітний. Серед дерев найбільш поширеними с дуб. бук, липа, клен, граб. У мішаних лісах поєднуються береза, осика ІЗ сосною та ялиною. Багато травоїдних тварин та хижаків. Вражаюче розмаїття птахів і земноводних.

Територія цієї екосистеми добре освоєна людьми. Тут багато розораних земель, е сади і виноградники, безліч великих міст, малих містечок, збудовано багато промислових підприємств, залізниць та автодоріг.

Практикуймо

Підготуйте характеристику екосистеми вічнозелених твер-дшшетих лісів і чаї у ринків, використовуючи кирту та зображення (мал. 173).

Лісостепи — це перехідна екосистема від лісових до екосистем степу та прерії. Лісостеп простягається півдеппіше лісів у Євразії та разом зі степами утворює широку смугу (захід - схід) у центральній частині материка. Прерії Північної Америки теж розташовані південніше лісів і в центрі материка, але простягаються з півночі на південь.

Клімат лісостепів холодніший, ніж у степах. У січні середні температури коливаються від 5°С до 20’С, влітку змінюються від +18°С до +25°С. Опадів значно менше (500-300 мм за рік), ніж у лісових екосистемах. У степах і преріях опадів ще менше — менше 300 мм за рік.

У лісостепу, поряд із сірими лісовими, поширені чорноземні ґрунти. Більша частина степу вкрита найродючішими чорноземами. Більш сухі ділянки степу займають каштанові ґрунти. Лісостепова рослинність та тваринний світ поєднують лісові і степові види. У степах зникають лісові види і панують трави — ковила, костриця (тнпчак) та інші злакові (мал. 174). Найпоширенішими тваринами степу с гризуни. Водяться степові гадюки, лисиці, койоти та багато птахів.

Лісостеп заселений щільніше і менш розораний, ніж степ. У степах, в основному, займаються вирощуванням ри:лин — пшениці, кукурудзи, соняшнику, а в лісостепу — розведенням тварин та вирощуванням цукрового буряка та зернових рослий.

Пізнаймо більше

Бізони у преріях Північної Америки.

Більшу частину дня бізон проводить на пасовищі. Вночі тварини пережовує їжу, що ни-копичилася за день у її шлунку. Бізони полюбляють купатися в грязюці та пилу', потім очищиють густу шерсть від паразитів, потираючись спиною об камені і стовбури дерев.

Бізони тримаються невеликими стадами, що налічують до 50 тварин. ІІа пасовищах, де особливо багато трави, а також під час міграцій, що повторюються двічі на рік. можна спостерігати відразу багато сотень бізонів. Бізони об’єднуються у стада для спільного захисту від хижаків. Вони мають добре розвинений нюх і слух, проте зір у них досить слабкий. Бізони відчувають небезпеку па відстані до 2 км. Воду вони відчувають па ще більшій відстані, за 7-8 км. Бізонті здатні жіттп в районах з екстремальними температурами — у минулому вони були поширені на території від Кинадн до Мексики.

Природні зони пустель та напівпустель помірного, субтропічного та тропічного поясів розташовані в обох півкулях. Найбільші із них за площею розташовані у центральних частинах материків та в західних приокеанських районах, менші за площею розкидані на материках плямами поміж гірських хребтів. Напівпустелі помірного та субтропічного поясів с перехідними екосистемами від степів до пустель. Тропічні напівпустелі навпаки є переходом від екосистеми пустелі до саван і рідколісся.

Природні умови напівпустель та пустель різних поясів мають свої відмінності, але й багато в чому схожі між собою.

Відмінності клімату проявляються у тому, що у екосистемах помірного поясу жарке літо та холодна зима і дуже велика різниця температур тнилого та холодного періодів (від -40°С до +50°С), а у субтропічному та тропічному поясах жарко впродовж рокуі менша річна амплітуда температур (від -10^JC до +40^JC). Спільним в усіх пустель і напівпустель є сухий клімат (від 100 до 250 мм опадів в рік).

Бурі та сіро-бурі ґрунти пустель і напівпустель у помірному та субтропічному поясах дещо родючіші, ніж тропічні. Рос-

линність пустель пристосована до несприятливих кліматичних умов. Тут ростуть кактуси, верблюжа колючка, саксаул. У напівпустелях трапляються рослини, які поширені у сусідніх природних зонах — степах чи саванах і рідколіссі. Рослинний покрив не суцільний. На значних територіях пустель зовсім відсутні рослини. Уздовж нечисленних річок, які не пересихають, та в оазисах, де близько до поверхні розташовані ґрунтові води, трапляються фінікові пальми, акації та інші дерева. Більшість напівпустель мас багатший рослинний світ, ніж у пустелях.

Тваринний світ теж пристосований до пустинних умов. Тварин, які живуть тут небагато. У пустелях і напівпустелях різних географічних поясів водяться одногорбі та двогорбі верблюди, лами, газелі, змії, ящірки, черепахи, кондори, грифи, павуки.

Господарська діяльність людей обмежена природними умовами екосистем. Тут займаються розведенням верблюдів, в оазисах та в долинах річок, де е можливість зрошення, вирощують фінікові пальми, бавовник. У пустелях багато корисних копалин, добувають, здебільшого, нафту та природний газ.

Природна зона саван і рідколісся у Вікіпедії описана так:

«Це тип тропічної, субтропічної і субекваторіальної рослинності, що характеризується поєднанням трав'яного покриву з окремими деревами, групами дерев або чагарниками.

Савани формуються на червоних червоно-бурих Грунтах в умовах тропічного клімату з різко виявленим сухим та вологим періодами.

У трав’яному покриві саваин переважають злаки (заввишки до 3-5 метрів). Деревна рослинність саван представлена баобабами, евкаліптами, акаціями, пальмами тощо.

Савани поширені в Африці, особливо на сході, Південній і Центральній Америці, Південно-східній Азії Австралії, Індії.

Трав’янистий покрив не суцільний, частіше між дернинами рослин видно червоний ґрунт. Переважають злаки висотою до 1 метра, іноді навіть до 3, з вузьким і жорстким листям. Якщо не було пожежі, їх залишки зберігаються до майбутнього року, тому ярус трав мас в цілому бурий колір. Для саван характерні дерева, що ростуть поодинці або групами, чи мають ряд при-

стосувннь для існування н посушливий період. Деякі дерева досягають гігантських розмірів і запасають в стовбурах велику кількість води. Для саван Африки типові зонтикоподібні акації та баобаби — гігантські дерева з дуже товстим стовбуром (до 9 м в поперечнику), які доживають до 5000 років. В Австралії переважають евкаліпти і деревоподібні лілійні.

Тварини пристосовані до посухи, характерні міграції птахів і кочівлі великих травоїдних тварин: антилоп, зебр. За стадами кочують хижаки: леви, гепарди, шакали, гієни. В Австралії екологічну роль копитних виконують великі кенгуру. Дуже поширені терміти, чиї житла місцями займають до 30% території. Випадає від 1000 до 1300 мм опадів в рік*.

Практикуймо

Робота із текстом. Складіть план опису природної зони пустель і напівпустель. Прочитавши опис природної зони саван і рідколісся із Вікіпедії, перевірте відповідність до плану. який Ви склали до природної зони пустель і напівпустель. Який опис складений більш логічно і послідовно? Чи в описі із Вікіпедії правильно вказано, що савали це тип рослинності?

Природна зона (екосистема) вологих екваторіальних лісів. Розташована поблизу екватора в Південній Америці, Африці та Азії.

Клімат жаркий та вологий. Температура впродовж року майже пс змінюється (+ 25 С). Опадів випадає більше 2000 мм на рік.

Ґрунти — червоно-жовті.

Рослинність вирізняється великою різноманітністю видів. Ліси багатоярусні, вічнозелені. Ростуть пальми, фікуси, гевеї, какао, кавове дерево, деревоподібні папороті, дерево кола, ліани, орхідеї, бамбуки.

Тваринний світ також багатий і різноманітний. Більшість тварин живе на деревах. Цс перш за все мавпи, змії, ящірки та птахи (папуги, колібрі). Багато хижаків — леопарди, тигри, пуми, ягуари. Ліси переповнені комахами — метеликами, жуками, мурахами.

Екосистема малозаселена. Тут заготовляють деревина цінних порід та займаються полюванням і рибальством. Най-

більшою цінністю екваторіальних лісів с кисень, який виділяють рослини, тому ці ліси називають «легенями планети *.

Практикуймо

Практична робота

Характеристика одного з природних комплексів (екосистем) своєї місцевості за алгоритмом (опис, відеоролик, малюнок)

1. Де розмішена екосистема? Які її розміри?

2. Яка її поверхня (форми рельєфу, середня висота, вершини)?

3. Які показники погоди спостерігали влітку та взимку (температура, опади, вітри)?

4. Чи с у пій місцевості водойми, джерела, криниці?

5. Які грунти, рослинний і тваринний світ переважають у цій екосистемі?

6. Як люди використовують природні ресурси цієї екосистеми?

Знаймо, вміймо і використовуймо вжитті

Для характеристики екосистем необхідно дотримуватися послідовності (алгоритму) дій. Більшість інформації про зональні екосистеми можна прочитати на картах.

Вміння описувати (давати характеристику) — дуже важливе вміння, яке знадобиться на уроках географії в наступних класах та в житті.